<< Главная страница

ЗапорожцI



Категории Iван Нечуй-Левицький ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Над Днiпром у селi Старому Кодаку жив собi молодий лоцман (провiдник суден) Карпо Летючий. Був вiн потомком славних запорожцiв — високий, чорнявий та кучерявий, ще й до того смiливий. Добре знав усi днiпровськi пороги змалку. Лоцманський отаман дуже любив Карпа й настановив його головним керманичем, незважаючи ЦЯ молодiсть того. Якось приплив до порогiв байдак iз багатим товаром, i попросив купець найкращого лоцмана. Отаман послав Карпа Летючого, пообiцявши йому за добру роботу найбiльшу плату. Погода була тиха та ясна. Десь далеко шумiли пороги. Гребцi дружно махнули веслами й полетiли, як на крилах. Щасливо проминули три пороги. Карпо був гордий i радiсний. А попереду вже гудiв Дiд, чи Ненаситець. Здавалося, що ревла череда волiв або стрiляли з гармат. Бiлий гребiнь хвилi пробiг по водi. Коли десь узявся вiтер, ухопив судно й знiс набiк. Карпо сам кинувся до стерна, закричав на гребцiв, але нiчого не мiг удiяти. Страшний камiнь Крутько вхопив байдак i обкрутив його навколо себе, зламавши стерно. Гребцi здiйняли руки до Бога, i Карпо втратив пам'ять. Коли Карпо прийшов до тями, то побачив пишний сад, луки, прекраснi квiти, вiд яких не можна було вiдвести очей. До Летючого пiдiйшли двоє чоловiкiв в одязi запорожцiв i сказали йому спускатися вниз iз гори. Карпо здивувався — такi цi люди були високi, рiвнi, дужi! А запорожцi теж iз подивом запитали, чи всi люди в Украïнi стали такi мiзернi та маленькi, як оце вiн. I розказали, що як зруйнували Сiч, характерники (чаклуни) зачарували ïï всю — з островом, з гетьманом, з козаками — i тепер вона тут. Запорожцi повели Карпа через лiсок, у якому не було тiнi, до свого товариства. Козаки були дужi, гарнi, святково вдягненi, розмовляли стиха, а здавалося, що то ревуть страшнi Днiпровi пороги. Пройшли через пишний сад зi спiлими яблуками та грушами, вишнями й виноградом. У ньому спочивали старi запорожцi. У другому саду спiвав сивий кобзар. Далi всi пiшли до гетьмана й сказали, що прибув чоловiк з Украïни. Гетьман розчулився, з його очей впали сльози й обернулися на квiтки. Став вiн розпитувати Карпа про те, чи пам'ятають в Украïнi гетьмана й козакiв, чи розказують про них попи, ченцi, вченi люди; як живеться людям на свiтi, краще ïм чи гiрше, i чи й досi терплять вiд ляхiв, татар та москалiв. Карпо вiдповiв, що про запорожцiв вони чули дещо вiд кобзарiв, та й усе. Про татар уже й не чути, а ляхи, жиди й москалi є. Зiтхнув гетьман i сказав громадi, щоб iшли разом з ним до церкви помолитися за Украïну. Коментар Казка I. Нечуя-Левицького розповiдає про страшнi пороги на Днiпрi. Щоб подолати ïх i потрапити в море, треба було великого вмiння та смiливостi. Карпо Летючий якраз i був чудовим лоцманом, але йому не поталанило. Його байдак розбився, i вiн потрапив у пiдводне царство, де була зачарована Запорозька Сiч. Письменник уславлює мужнiх, сильних i красивих запорожцiв, славу i приклад яких, на жаль, призабули в Украïнi.

Метки Запорожцi, IВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
ЗапорожцI


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация